Стале землеробство стає все більш популярним у світі для вирішення нагальних проблем, пов'язаних зі зміною клімату та погіршенням екології. Оскільки населення світу продовжує зростати, попит на продукти харчування та сільськогосподарську продукцію збільшується в геометричній прогресії. Традиційні методи ведення сільського господарства часто створюють значне навантаження на природні ресурси та екосистеми, що призводить до виснаження ґрунтів, дефіциту води та втрати біорізноманіття. На противагу цьому, методи сталого (екологічного) землеробства ставлять на перше місце довгострокове здоров'я планети, забезпечуючи при цьому ефективне виробництво продуктів харчування. У цій статті розглянемо різні технології сталого землеробства, а також реальні приклади, які демонструють їх переваги та позитивний вплив на довкілля.
Агролісомеліорація
Агролісомеліорація - це практика, яка поєднує дерева та чагарники з сільськогосподарськими культурами та/або худобою на одній ділянці землі. Цей метод покращує родючість ґрунту, запобігає ерозії та сприяє біорізноманіттю. Використовуючи переваги різноманітних рослинних угруповань, системи агролісомеліорації сприяють поглинанню вуглецю та пом'якшенню наслідків зміни клімату.
Реальний приклад застосування агромеліорації
Метод SALT (технологія вирощування сільськогосподарських земель під нахилом).
На Філіппінах метод SALT використовується для боротьби з ерозією ґрунту та підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Фермери висаджують фруктові дерева, овочі та бобові культури в контурних лініях поперек схилів. Дерева захищають ґрунт від ерозії, а їхнє листя та органічні речовини збагачують ґрунт, що сприяє росту таких культур, як маніока, батат та ананаси.
Нульовий обробіток ґрунту no-till
Нульовий обробіток ґрунту, також відомий як no-till або консерваційний обробіток ґрунту, - це метод, при якому фермери уникають оранки або перевертання ґрунту в період між сезонами посадки. Цей метод допомагає утримувати вологу, зменшувати ерозію та зберігати органічну речовину ґрунту, що призводить до покращення здоров'я ґрунту та зменшення викидів парникових газів.
Реальний приклад застосування no-till технології - кукурудзяний пояс, США
У кукурудзяному поясі США набула популярності технологія нульового обробітку ґрунту (no-till). Фермери перейшли від традиційної оранки до нульового обробітку ґрунту, що дозволило зменшити ерозію ґрунту на деяких ділянках до 90%. Цей підхід також мінімізував використання палива, що призвело до зменшення викидів парникових газів і підвищення прибутковості фермерів.
Сівозміна
Сівозміна передбачає висаджування різних культур у різні сезони на одній і тій самій ділянці землі. Ця практика вже давно відома, але при інтенсивному веденні сільського господарства її часто ігнорують, що призводить до виснаження грунтів. Технологія сівозмін допомагає розірвати цикли поширення шкідників і хвороб, покращує родючість ґрунту та зменшує потребу в синтетичних добривах і пестицидах.
Реальний приклад успішного використання сівозмін - рисово-пшенична сівозміна в Індії
На Індо-Гангських рівнинах Індії фермери запровадили стійку систему сівозміни рис-пшениця. Під час сезону мусонів рис вирощують на затоплених полях, що допомагає контролювати бур'яни та шкідників. Взимку на тих же полях висівають пшеницю, використовуючи залишки вологи. Така практика зменшує потребу в зрошенні та синтетичних добривах, що призводить до збільшення врожайності та покращення якості ґрунту.
Посіви під покривні культури
Посіви під покривні культури передбачають висаджування некомерційних культур між основними сільськогосподарськими сезонами. Ці культури захищають ґрунт від ерозії, додають органічну речовину та фіксують азот, покращуючи здоров'я ґрунту та біорізноманіття.
Реальний приклад покривних посівів - посіви бобових у Бразилії
У бразильському регіоні Серрадо фермери використовують покривні культури, такі як бобові, такі як лабораторна квасоля та соняшникові коноплі, у міжсезоння. Ці бобові фіксують азот з атмосфери в ґрунті, зменшуючи потребу в азотних добривах для наступних культур, таких як соя. Як наслідок, така практика покращує родючість ґрунту, знижує витрати та мінімізує вплив на навколишнє середовище.
Інтегрована боротьба зі шкідниками (IPM)
Інтегрована боротьба зі шкідниками - це екологічний підхід до боротьби зі шкідниками, який поєднує в собі різні стратегії, такі як біологічний контроль, сівозміна та стійкі до шкідників сорти сільськогосподарських культур. IPM зменшує залежність від хімічних пестицидів і допомагає підтримувати популяції корисних комах.
Реальний приклад - застосування IPM у садівничих господарствах Кенії
У Кенії невеликі садівничі фермерські господарства застосовують IPM для стійкої боротьби зі шкідниками. Наприклад, фермери випускають сонечок і златоглазок для боротьби з попелицями та трипсами, зменшуючи потребу в хімічних пестицидах. Такий підхід не тільки захищає навколишнє середовище, але й підтримує природні відносини хижак - жертва в екосистемі.
Які можна зробити висновки
Стале ведення сільського господарства є не лише важливим для покращення екології та збереження природи, але й вирішальним для забезпечення продовольчої безпеки. Як показують наведені приклади, ці практики вже успішно впроваджуються в усьому світі як у розвинених країнах, так і країнах які активно розвиваються. Застосовуючи методи сталого землеробства можна досягти балансу між задоволенням зростаючого попиту на продовольство та захистом навколишнього середовища. Фермера, політикам та споживачам рекомендовано просувати та підтримувати ці практики, щоб створити більш стійку та сталу сільськогосподарську систему для успішного розвитку майбутніх поколінь.